«Всі 11 років шлюбу дружина просто використовувала мене»: чесна сповідь чоловіка у розлученні

Олександру 45 років, останній рік він у розлученні. Часто публікуються саме жіночі історії розлучення, а ми дамо висловитись (на правах анонімності, як він попросив) чоловікові.

Дружина скористалася мною – не можу її за це засуджувати

Я розлучений вже як рік, але забути колишню дружину у мене не виходить.

Ми були одружені 11 років. Дітей своїх не мали, але в неї від першого шлюбу є донька. Її я полюбив як рідну. Сплатив повністю навчання у виші. І ось як тільки дочка закінчила інститут, дружина заявила, що хоче розлучитися.

Я одразу зрозумів, що всі ці роки мене просто використали. Вона хотіла довчити доньку, бо сама не змогла платити і за навчання, і за її проживання у столиці. Не можу її за це засуджувати, все-таки кожна мати намагається зробити для своєї дитини все, забиваючи на себе і свої бажання – головне, щоб дитина здобула освіту і стала на ноги.

Сиділа вдома і отримувала мою зарплату

Я завжди роз’їжджав по відрядженнях. Вдома мене не було багато часу. Думаю, ще це вплинуло на наше розлучення. Моя колишня дружина дуже не любить надовго залишатися сама.

Спочатку вона на мене чекала, раділа, коли я приїжджав додому, і дарувала мені все своє кохання. Але з роками це стало вщухати – радість від мого приїзду вже не та, швидше, просто формальність, та й кохання колишнього не відчувалося. Але я до останнього вірив, що все буде гаразд.

Дружина сиділа вдома і отримувала всю мою зарплату, яку я переводив. Коштами розпоряджалася вона. Вона і квартиру купила на мої гроші, де зараз живе зі своїм новим чоловіком! Я не став подавати до суду і ділити майно, бо, мабуть, досі люблю її, хоч і злюся, що мене використали. Своєї квартири при цьому у мене немає, але вона мені й не потрібна – повторюся, я постійно у роз’їздах.

Хочу знайти свого сина

Після розлучення ми не припинили спілкуватися з донькою, підтримуємо спілкування. Я іноді їй допомагаю грошима, але вона вже й сама заробляє. Каже, у майбутньому не забуде про мене і допомагатиме вже мені. Я дуже на це сподіваюся.

У мене, до речі, теж є син від першого шлюбу, але про нього я дізнався вже після розлучення з першою дружиною. Тоді я вже був у нових стосунках та в іншому місті. Моя майбутня дружина була дуже ревнива, тому заборонила мені спілкуватися і з сином, і з синовою матір’ю. Я повівся. Обірвав усі зв’язки і з головою поринув у новий шлюб.

Можна сказати, збожеволів. Усі 11 років шлюбу я, природно, не спілкувався із сином. Зараз я розумію, що хочу його знайти. Може, ще не пізно все виправити та стати для нього батьком. Донька намагається допомогти мені у пошуках, але в нас мало інформації. Ми навіть не знаємо, в якому місті вони мешкають. Усі контакти втрачені.

Сенс життя у доньці

Я ходив на побачення з жінками, намагався після розлучення завести нові стосунки, але все марно. Неможливо забути когось, шукаючи йому заміну. Не вибивається клин клином. Думаю, ще не минуло достатньо часу. Надто вже я прив’язався до колишньої дружини.

Зараз у мене сенс життя – це донька. Як я вже казав, допомагаю їй, підтримую її починання та вірю, що в неї все буде добре. Рідний батько покинув її, коли їй було 3 роки. Батьківської любові їй завжди не вистачало, я намагаюся зараз надолужити втрачене. Вона навіть каже, що хоче, щоб саме я повів її до вівтаря у разі весілля. Пишаюся цим.