Як мамі зрозуміти, що у дитини невроз: 8 характерних ознак

Що робити, якщо дитина веде себе не так, як зазвичай: гризе нігті, розгойдується з боку в бік, часто ковтає чи часто моргає?

Неврози – застаріла назва нервово-психічних розладів, що виникають у дитини у відповідь на ситуації, що травмують. Вони можуть проявлятися по-різному, наприклад, через нав’язливі дії: смоктання пальців, кусання нігтів, тики, заїкання, енурез.

Зазвичай цей стан супроводжується поганим настроєм, проблемами зі сном та апетитом. Неврози бувають не лише у результаті психотравмуючих подій, а й через похибок у вихованні.

Найчастіші причини дитячих неврозів:

• неблагополучна обстановка у сім’ї;
• труднощі у дитячо-батьківських відносинах;
• перенапруга та стрес;
• перенесені тяжкі захворювання;
• емоційно-психічна травма;
• спадкова схильність.

Які симптоми вказують на проблеми

Прояви невротичних станів можуть відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей дитини або характеру ситуації, що найбільш травмує.

При неврастенії часто можна спостерігати:

• нестабільну поведінку;
• плаксивість і дратівливість;
• часті головні болі;
• проблеми зі сном, нічні страхи;
• стомлюваність.

При істеричному неврозі у дитини проявляється:

• демонстративна поведінка, такі діти відрізняються навіюваністю;
• емоційна нестабільність;
• надмірна егоїстичність;
• затримки дихання під час спалахів гніву, сильного плачу. Вони тривають до того часу, поки поруч із дитиною перебувають ті, на кого направлено поведінку.

При невротичному заїканні, воно зазвичай настає після сильного переляку або сильної емоційної реакції, можуть виникати неконтрольовані рухи і тики м’язів обличчя, які повторюються під час хвилювання.

При неврозі нав’язливих станів у більшості дітей виявляються мимовільні рухи:

• часте моргання очима;
• посмикування головою, плечима;
• розгойдування вперед, назад, убік;
• постукування ногою;
• накручування волосся на палець;
• посмикування мочки вуха;
• відкушування нігтів;
• висмикування волосся, вій.

Без корекції згодом невротичні реакції стають стійкими. У підлітковому віці вони переростають у невротичні стани, а коли настає дорослішання, переходять у невротичний розлад особистості.

Описані стани легше запобігти, ніж лікувати. Головна профілактика – це створювати сприятливу психологічну атмосферу в сім’ї, дошкільних закладах та школі, у дитини має бути доброзичливе спілкування з емоційно значущими дорослими та однолітками, їй потрібно дотримуватися режиму сну та відпочинку, контролювати фізичні та розумові навантаження.

У якому віці з’являється невротичний розлад

Як правило, дебюти станів виникають у віці 3-4 років. Найчастіше невротичний розлад виникає у дітей з певними психологічними особливостями: підвищеною емоційністю, боязкістю, нерішучістю, при великому емоційному навантаженню.

Можуть виникати в сім’ях з гіперопікою, коли батьки чи бабусі транслюють малюкові свої страхи та переживання: «не чіпай, ти обпечешся, щось трапиться, не можна ходити, бігати і т.д.», постійно критикують будь-яку його дію. Через що дитина стає тривожною. Також тригером може стати різка зміна умов життя: переїзд, народження в сім’ї другої дитини, початок відвідин дитячого садка.

Як реагувати дорослим

Батькам потрібно намагатися знизити емоційне навантаження на дитину. Не реагувати на її нав’язливі рухи, не змушувати впоратися з ними та припинити їх робити. На ранніх етапах проявів варто звернутися до психотерапевта, психіатра за допомогою, оскільки чим раніше буде надано психотерапевтичну допомогу, тим більша ймовірність усунення стану.

Як зняти напругу у дитини

Звернутися до фахівця, він в ігровій формі опрацьовує з дитиною причини виникнення неврозу. Навчить її знімати напругу іншими способами: малюванням, ліпленням, грою. Також попрацює з батьками, допомагаючи правильно вступати в контакт із дітьми, підтримувати їх без тиску. При необхідності проведе роботу з усіма членами сім’ї для створення сприятливого мікроклімату у сім’ї.