5 популярних, але марних практик для розвитку немовляти

Багато батьків даремно витрачають гроші на лікування неіснуючих захворювань у малюка. Розповідаємо, коли тривоги безпідставні.

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина виросла розумною, здоровою і красивою. Багато хто для цього займається з дітьми з дитинства: роблять масажі, водять на плавання, вчать читати з пелюшок і лікують те, що насправді – фізіологічна норма.

Розбираємось разом із педіатром, які популярні практики не приносять для немовляти особливої ​​користі.

1. «Грудничкове» плавання

Воно стало популярним у 21 столітті з кількох причин. По-перше, інструктори з плавання запевняють батьків, що вправи у воді допомагають зміцнити спину дитині та запобігти появі сколіозу в майбутньому.

По-друге, є думка психологів, що дитина в животі матері плаває і рекомендують продовжити цей процес, щоб зменшити стрес від народження.

У лікарів-педіатрів думка щодо цього інша: плавання для немовлят – це просто приємна процедура і спосіб отримати нові враження. Дослідження показують, що більшість дітей, які нібито навчилися плавати з народження, знову вчаться триматися на воді в молодшому шкільному віці, тому що навичка, отримана в перші місяці життя, в результаті згасає.

Більше того, для фізичного розвитку організму плавання швидше стає надмірним навантаженням. До того ж вода може спровокувати запальні захворювання вуха та носоглотки. Тому малюка можна поступово привчати до плавання, але з великою обережністю.

2. Лікування плоско-вальгусної стопи

Хірурги, оглядаючи дитину до 5 років, іноді ставлять діагноз «плоско-вальгусна стопа», пояснюючи, що це може означати схильність до плоскостопості. Деякі батьки вважають, що схильність точно втілиться у реальний діагноз і починають лікування.

При цьому зведення стопи малюка ще не сформоване остаточно, і тільки до його п’яти років стане більш-менш зрозуміло, чи залишиться стопа плоскою і якою буде плоскостопість.

Тим більше, не потрібно лікувати плоско-вальгусну стопу, поки дитина не вміє ходити. Коли вона почне робити перші кроки, то буде вагою тиснути на склепіння стопи, тренуючи зв’язково-м’язовий апарат і поступово формуючи склепіння.

Зверніть увагу: якщо хірург фіксує у малюка вроджену плоскостопість, що буває досить рідко, потрібно звертатися з цією проблемою до ортопеда. Але якщо причин для занепокоєння немає, то до 3-5 років займатися профілактикою плоскостопості у дитини не потрібно.

3. Масаж

Батьки часто чують від педіатрів або своїх знайомих пораду робити дитині масаж, щоб вона «раніше почала сидіти/повзати/ходити». Але ці навички не залежать від того, чи ви розминаєте м’язи малюкові чи ні.

Масаж є для дитини видом гімнастики. І краще використовувати її активні види – допомагати дитині робити вправи, перевертати її, показувати іграшки, щоб вона тяглася за ними. Якщо створювати дитині умови, вона рухатиметься сама і швидше розвиватиме опорно-руховий апарат.

Масаж не шкідливий. Якщо мама хоче гладити малюка, робити прості вправи – це піде на користь. Але не для розвитку рухових навичок немовляти, а для формування міцного емоційного зв’язку.

4. Носіння у слінгу

Слінги та інші засоби для носіння немовляти користуються у батьків великою популярністю. І, здається, що це пов’язано з бажанням мами чи тата встановити і зберегти емоційний контакт із дитиною.

Для батьків – це зручний пристрій. Але експерти ВООЗ фіксують, що у 2020 році дошкільнят, які страждають від сколіозу, побільшало у 16 ​​разів, ніж було у 2010 році. Однією з можливих причин цього явища називають моду на слінги.

Слінгами варто користуватися, коли дитині більше дев’яти місяців . У цьому віці вона може сидіти, впевнено тримати голову, тобто сама керує м’язами спини. До цього віку носіння у слінгу може спровокувати проблеми з поставою.

5. Ранній інтелектуальний розвиток

Деякі книги для батьків спровокували бум популярності раннього розвитку дітей. Мами та тата захопилися ідеєю буквально з пелюшок навчити свого малюка музиці, малюванню, читанню та математиці та почали носити немовлят на заняття.

Але психіатри та педіатри вважають, що головна користь від таких занять – спільне проведення часу. Інтелектуальної користі швидше за все не буде. Психічні процеси формуються у певний час – існують сензитивні періоди у розвиток пам’яті, мислення і мови.

Наприклад, мова у дитини активно розвивається з двох до п’яти років. До цього часу спілкування допомагає встановити емоційний контакт, познайомити із зовнішнім світом, але заговорити у три місяці у малюка ніяк не вийде.

Якщо дитині подобається займатися з батьками, варто продовжувати заняття. Але якщо вони стають непосильною працею, то треба зупинитись – шкоди буде більше, ніж користі.