«Моя дитина мене дратує – це нормально?»

Тільки коли я сама стала мамою, я зрозуміла, що означає злитися на власну дитину. Коли малюк забирає у тебе всі сили, навіть коли їх залишилося зовсім небагато, це справді вибиває із колії.

Чому злитися – це нормально

Більшість батьків переживають і буквально пригнічують себе за те, що відчувають якісь негативні емоції до своєї дитини: «Що я за матір, якщо злюся на свою власну дитину?».

Насправді це цілком природно і абсолютно неминуче на будь-якому етапі – навіть коли дитина зовсім немовля, або коли їй уже 3,5 чи навіть 7 років. Та що там говорити, і 15-річні підлітки теж нерідко виводять батьків із себе.

Не треба засуджувати себе за те, що ви відчуваєте агресію до своєї дитини. Будь-які емоції – це абсолютно нормально.

Інша річ – коли ви не в змозі впоратися зі своїм емоційним поривом і справа доходить до рукоприкладства. У цьому випадку, звичайно, ви повинні зробити висновки та шукати способи перестати зривати свою злість та безпорадність на дитині.

Дитина – це велика робота

Якщо ви думаєте, що можна безперервно бути найчудовішою і найдобрішою у світі мамою, ресурсною і сповненою виключно позитивних емоцій до дитини, то я вас розчарую – це неможливо.

Дитина – це людина, яка забирає у нас усі ресурси, причому забирає безповоротно.

Незалежно від того, чи є у вас сили та настрій, дитині буде від вас щось потрібно: погодувати, погуляти, погратись.

Кожна жінка має материнську частину – вона відповідає за те, що треба виховувати і ростити свою дитину. Але, крім цього, є ще безліч не материнських частин: наприклад, фахівець у своїй справі, та й просто людина, яка хоче відпочити – полежати на дивані та нікого не обслуговувати. Мама – це лише частина вас.

Усі ці частини вас, які «не материнські», реагують на дитину агресією. Є потреба, яка не задовольняється, наприклад, поспати чи сходити на манікюр. І коли ця потреба порушується, фруструється, то агресія – абсолютно природна реакція на незадоволену потребу.

Коли наші потреби не задовольняються, ми можемо сприймати свою дитину як агресора, який забирає ресурси.

Як впоратися зі злістю на дитину: 4 способи

1. Перше, що потрібно зробити, дозволити собі злитися на дитину. Перестаньте звинувачувати себе за те, що відчуваєте ці емоції.
2. Далі треба собі поспівчувати, визнати: мені важко, я втомилася, мені не вистачає сил на себе. Діти завжди вимагають більше, ніж ми маємо.
3. Знайти способи «каналізації» агресії – подумати, як її висловити, не завдаючи шкоди дитині. Навчитися контролювати свою поведінку. Злитися можна скільки завгодно, а от відштовхувати дитину, жбурляти чи бити – у жодному разі. Важливо навчитися виводити імпульс агресії зсередини назовні так, щоб ваші стосунки з дитиною не постраждали.
4. Переглянути своє життя. Коли ви відчуваєте хронічну нестачу ресурсів, потрібно зрозуміти, на що витрачаєте свої сили, і що вас наповнює, що дає енергію. Наприклад, якщо сильно не висипаєтеся, значить потрібно перебудувати свій графік так, щоб добирати сон протягом дня. Важливо зробити це, коли ви відчуваєте, що сили закінчуються, а не коли дійшли до точки неповернення.